У село Сеньківка на Чернігівщині, яке розташоване на місці перетину кордону між Україною, Росією та Білоруссю, війна прийшла 24 лютого разом з російськими військами. Забралися росіяни з села на початку квітня, але ворожі обстріли тривають досі.
Про це з місця події повідомляє ВВС.
Видання стверджує, що зараз у селі залишились лише кілька людей з понад 200 жителів довоєнного часу.
«Будинок Ніни Маленок розташований на узбіччі дороги, якою йшли російські війська, коли починали вторгнення в Україну – на шляху до Чернігова та Києва. На подвір’ї Ніниного будинку стирчить хвіст ракети, випущеної вранці 24 лютого – у день початку війни», – йдеться у повідомленні.
«Я чула, як вона приземлилася на моєму подвір’ї. Всюди вогонь і дим. У мене згасло світло. Я зіскочила з ліжка і вибігла з дому», – розповіла пані Ніна.
Наступними днями, ховаючись у підвалі, вона чула, як над головою літали літаки, селом їхала важка техніка та лунали вибухи.
«8 березня прийшли російські тележурналісти в супроводі російських солдатів. Тут знімали все, і снаряди, і все. Мені сказали, що Україна атакує сама. Потім вони відправили номери на ракеті комусь у Росію, і одразу отримали відповідь, що це їхня», – каже жінка.
Навіть після виходу російських військ Ніна не почувається в безпеці. Її будинок, як і інші в селі, видно з Росії, тому їхні війська бачать, по чому стріляють.
Інша жителька села, Лідія Білоусова, вже вдруге в житті бачить танки біля свого порогу. Вона народилась у 1930 році й добре пам’ятає Другу світову війну та німецьких солдатів, які приходили до їхнього села.
«На світанку вони були на наших вулицях зі своїми кіньми та технікою, перетинали наші сади з автоматами. Але не було масових обстрілів, як зараз», – згадує жінка.
Обстріли її лякають, але вона не хоче залишати дім, у якому прожила більшу частину свого життя.